Україна та Східне партнерство в контексті польсько-угорського головування

Виступи учасників пленарної сесії п’ятого Форуму «Європа-Україна», присвячені обговоренню майбутнього політики Східного партнерства, навряд чи можуть додати оптимізму прихильникам європейського інтеграційного напрямку України.

Об’єктивними та більш, ніж стриманими є оцінки та очікування Міністерства закордонних справ України:

– констатація завершення інституційного етапу становлення Східного партнерства;

– погодження з назрілою необхідністю підтвердження доцільності та ефективності політики досягненням практичних результатів;

– перестороги щодо переорієнтації Європейського Союзу на південний напрямок зовнішньої політики.

Критичні оцінки від опозиції із введенням терміну «євроінтеграція за інерцією» ­– брак стратегічного напрямку, інституційного забезпечення, відсутність нових ініціатив тощо.

Невпинне спливання терміну президентства Угорщини в Європейському Союзі та перенесення саміту Східного партнерства, який мав відбутись у травні цього року в Будапешті, не дає змоги сподіватись на суттєвий угорський вклад у Східне партнерство під час її президентства.

Озвучені чотири «стовпи» діяльності Польщі у другому півріччі 2011 році стосовно Східного партнерства більше схожі на амбіційні заходи, які є важливими та потрібними, але не зможуть суттєво змінити ситуацію щодо реалізації політики загалом;

– проведення Саміту Східного партнерства;

– проведення значної кількості заходів (міністерські засідання, експертні обговорення, міжсекторальні зустрічі) за секторальним принципом: економіка, інфраструктура, охорона здоров’я, освіта, молодь, боротьба з корупцією тощо;

– проведення бізнес-форуму Східного партнерства;

– проведення Форуму громадянського суспільства Східного партнерства та засідань міжпарламентської асамблеї Євронест.

Тож підсумок з такої дискусії полягає в тому, що рік 20-ї річниці незалежності України не стане роком Східного партнерства.